Щороку 14 березня Україна відзначає День добровольців. Це люди цивільних професій, які в переломний для нації час не чекали на офіційний заклик чи повістку. Керуючись внутрішнім обов’язком, вони свідомо залишили звичний побут і роботу, щоб зі зброєю в руках стати на захист суверенітету та свободи своєї держави.
14 березня 2014 року перші п’ятсот бійців Самооборони Майдану, змінивши бруківку середмістя столиці на тренувальні полігони в Нових Петрівцях, заклали фундамент першого добровольчого батальйону. Це був стихійний, але глибоко усвідомлений рух опору проти російської гібридної агресії на Сході. Тієї весни по всій країні, ніби імунна відповідь організму на вірус, почали виникати десятки формувань — при обласних адміністраціях, у складі Нацгвардії та поліції. У найважчі часи 2014–2015 років майже сорок добровольчих батальйонів тримали фронт, згодом ставши основою для кадрових військових частин.
Проте справжньою суперсилою українського суспільства добровольчий рух став завдяки своїй масовості та неперервності. Події 2022 року довели, що цей феномен — не випадковість, а національна риса. Коли загроза великої війни стала невідворотною, країну охопила нова хвиля: люди масово вступали до лав територіальної оборони, яка нині є наймолодшим і одним із найбільш народних родів військ. Після повномасштабного вторгнення черги до військкоматів стали наочним доказом того, що воїни доброї волі в Україні — це не поодинокі герої, а цілий народ.
Найбільш вражаючим у цьому русі є те, хто саме став до лав захисників. У військо масово йшли найкращі — люди з блискучими кар’єрами, успішними бізнесами, науковими ступенями та великими перспективами. Вони «поставили на паузу» своє комфортне життя, залишили затишні домівки та родини, а дехто навіть повернувся з-за кордону, аби змінити офісний одяг на камуфляж. Це був вибір на користь цінностей, дорожчих за особистий добробут.
Добровольці стали тим критично важливим підкріпленням, яке врятувало професійну армію в моменти найбільшого напруження. Багато хто з них заплатив за нашу свободу найвищу ціну, назавжди залишившись у пам’яті нації. Сьогодні вшанування добровольців — це не просто дата в календарі, а щире визнання подвигу тих, хто не чекав повістки, бо мав внутрішній наказ захистити свій дім. Наш святий обов’язок — пам’ятати кожного і шанувати їхній подвиг щодня.
День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
Згадуючи про відданість добровольців, неможливо не згадати про командира роти 72 ОМБр, освітянина, директора КНП «Освітня агенція міста Києва». Ні великі плани в галузі освіти, ні молода дружина з немовлям на руках не зупинили патріота України, уродженця Грузії Бадрі Лолашвілі стати на захист Києва, коли почалася широкомасштабна війна.
І хоча планів та ідей для розвитку освіти у столичного новатора було дуже багато, це не завадило піти добровольцем на фронт і виборювати свободу та незалежність України.
«Який сенс у тому, що я служив в АТО, якщо росіяни захоплять Київ», — сказав Бадрі Лолашвілі своїй родині, коли почалася широкомасштабна війна. Вже тоді рідні зрозуміли: ніщо не зупинить чоловіка, який завжди був рішучим та принциповим.
72-га окрема механізована бригада
Командир роти Бадрі Лолашвілі на псевдо Піночет загинув 13 березня 2022 року під час боїв за Київську область. Життя 42-річного захисника обірвалося біля села Мощун.
Вічна та світла пам’ять!
Ми навіки закарбуємо в пам’яті імена тих, хто віддав найцінніше — своє життя — на вівтар незалежності. Водночас ми висловлюємо глибоку повагу та підтримку кожному, хто й сьогодні, не знаючи втоми, продовжує цю священну боротьбу на передовій. Ваша чинність є нашою опорою, а ваша стійкість — нашою вірою в перемогу.
Дорогі наші добровольці! Ваша незламна воля, відвага та щира відданість Батьківщині стали тим взірцем патріотизму, на якому сьогодні гартується ідентичність нашої нації. Саме завдяки вашому героїчному вибору Україна не просто стоїть, а впевнено виборює власне право на вільне майбутнє.
Низький уклін вам, воїни доброї волі!
Слава Україні!
Героям слава!
