З давніх часів і до сьогодення

Будинок по вулиці Володимирській, 57 споруджено у 1910-1912 роках за проектом та під керівництвом видатного архітектора Павла Федотовича Альошина (1881-1961)  як Педагогічний музей імені Цесаревича Олексія.

    Перший варіант проекту будівлі архітектор П.Ф. Альошин виконав у 1909 році. На головному фасаді над входом був розміщений напис – «Народний дом С.С. Могилевцева (св.1) оскільки кошти (300 тисяч рублів) на будівництво виділив відомий київський підприємець, голова Біржового комітету, громадський діяч та меценат Семен  Семенович Могилевцев.

св. 1

Павло Федотович Альошин

Семен Семенович Могилевцев

     В листі від 25 червня 1909 р. С. Могилевцев запропонував розширити завдання музею: «…його пряме завдання – сприяти розвитку освіти в народі, бути живим струменем безпосереднього в ньому спілкування тих же вчителів та інших науковців між собою і з народом шляхом лекцій та інших читань, які можуть найповніше сприяти якомога кращому поширенню необхідних просвітницьких та наукових відомостей, давши можливість і дорослим долучитися до освіти, маючи доступ до читальні при музеї та оглядаючи виставки, колекції та ін. навчальні посібники під освіченим керівництвом хранителів кабінетів, слухаючи лекції та пояснення».

     В подальшому було вирішено майбутню споруду перейменувати на Педагогічний музей імені  Цесаревича Олексія. Його було намічено спорудити в пам’ять 50-річчя скасування кріпацтва в Російській державі 1861 р.).

св. 2
св. 3

13 липня 1910 року в Першій чоловічій гімназії у присутності  П.Ф. Альошина та господарчого комітету гімназії було здійснено виділення земельної ділянки для  будівництва Педагогічного музею. (св. 2,3)
Закладка музею відбулася 30 липня 1910 року. Подія широко освітлювалась в пресі. У правому куті фундаменту в гранітному ящику була закладена дошка з текстом про музей.  (св. 4,5). 

св. 4
св. 5
св. 6

Процес будівництва зайняв менше двох років (св. 6,7).

св. 7

Освячення будівлі відбулось 28 серпня 1911. Газети повідомляли, що на урочистостях були присутні прем’єр-міністр Росії Столипін П.А., міністр народної освіти Кассо Л.А., Київський міський голова Дяков І.М. Почесних гостей особисто зустрічав С. Могилевцев, дамам підносили букети.

 

 

Урочисте відкриття педагогічного музею відбулось 5 жовтня 1912 р. (св.8) в присутності численних представників педагогічної громадськості. Повідомлення про цю подію з’явились у вітчизняній і за рубіжній пресі, яка відзначала, що він відповідає всім вимогам і є од ним з кращих серед педагогічних музеїв Європи.

 

св. 8

  До церемонії освячення будівлі відомою київською ювелірною фірмою Маршака  був виготовлений срібний макет будівлі Педагогічного музею, що вражає майстерністю виконання, найдрібнішими деталями, чітко відтвореними у сріблі  – загальна вага 14 кг (св. 9)

св. 9

   18 жовтня 1912 року будівля урочисто відкрили для доступу киян і гостей міста.

   Кошти на утримання музею виділялися із щорічних відрахувань від сум, що відпускалися на потреби народної освіти в губерніях, які входили до Київського навчального округу (Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Холмська губернії), а також з інших джерел, що були у віданні округу. На адресу музею надходили також пожертвування.

    Метою функціонування педагогічного музею  було «дати працівникам нижчої і середньої школи можливість наочно, на зразках чи друкованих джерелах ознайомлюватися з найкращою постановкою навчально-виховної справи, а також з історією школи та її сучасним станом в Росії і закордоном. Таким чином, музей має з одного боку сприяти нагальним практичним потребам викладання, з іншого – забезпечити теоретичну, наукову розробку навчально-виховних питань» (Положення про Педагогічний музей при Управлінні Київським навчальним округом ЦДІА України, ф. 730, оп. 1, од. зб. 294, л. 62-63, 1901).

Робота в архівах триває. Далі буде…