Рильський Максим Тадейович народився 19 березня 1895 року в Києві. Батько – етнограф, громадський діяч, економіст і публіцист був сином багатого польського поміщика Розеслава Теодоровича Рильського та князівни Дарії Трубецької. Мати, Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки (Житомирська область), де пройшло дитинство поета.
Після смерті батька в 1902 році родина переїхала Києва, де в 1908 р. Максим поступив до третього класу гімназії. Змалку познайомився з композитором Миколою Лисенком дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом Саксаганським, етнографом та фольклористом О.Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах Миколи Лисенка , який його вчив музиці, та Олександра Русова.
Писати почав рано — перший його вірш був опублікований уже в 1907 р., а через три роки побачила світ дебютна збірка «На білих островах» (1910). Після закінчення гімназії Науменка, Рильський у 1915—1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Святого Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, але через події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.
Якийсь час проживав у м.Сквирі, учителював у селі, викладав у залізничній школі, на рабфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання “неокласиків”, переслідуваного офіційною критикою за декаденство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми А.Міцкевича «Пан Тадеуш». 19 березня 1931 року був заарештоввний НКВС, після чого п’ять місяців просидів у Лук’янівській тюрміі, де його вимагали зізнатись у контрреволюційній діяльності. Після ув’язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків.
1932 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) митець проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він урятувався від сталінського терору й був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його товариші-неокласики — М.Драй-Хмара, П.Филипович, М.Зеров — за кілька років були репресовані й знищені радянською владою.
Максим Рильський від весни 1938 до весни 1951 року мешкав і працював в Ірпені по вулиці Центральна, 15. Влітку він порався в садку біля улюблених дерев і квітів, або рибалив на річці Ірпінь, згодом переїхав до Голосієва на нову дачу.
Пропонуєм інтерактивну вікторину «Про мову» https://learningapps.org/1424057
Під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в Уфі, а потім у Москві. Член ВКП(б) з 1943 року.
Творчість Рильського поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили поета. Одначе це не заважало радянським органам «профілактично» його докоряли. Після отримання характеристики «Найактивніший український націоналіст» , до Рильського був приставлений для стеження майор держбезпки.
За радянську добу Рильський написав 35 книжок поезій, найкращі серед яких — “Знак терезів” (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», “Троянди й виноград” (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов’янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком АН УРСР.
Пропонуєм інтерактивну вікторину на знання поезій Рильського https://learningapps.org/39276078
Попри звання, премії, виконання замовлень влади («Пісня про Сталіна», скажімо, була написана на офіційне замовлення від Комітету у справах мистецтв УРСР), за тоталітарних часів Максим Тадейович зумів зберегти в собі людську порядність, у колі близьких друзів його звали «Максим Золоте Серце».
У 1942—1964 роках Максим Рильський був директором академічного Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Поетові двічі було присуджено Сталінську премію у галузі літератури й мистецтва (1943 року премію 1-го ступеня за збірки віршів: «Слово про рідну матір», «Світова зоря», «Світла зброя» й поему «Мандрівка в молодість»; 1950 року премію 3-го ступеня за переклад українською мовою поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш»), а 1960 року — Ленінську премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва за збірки віршів «Далекі небосхили» (1959) та «Троянди й виноград» (1957). Крім «офіційної» поезії поет творив і глибокопатріотичну, яку декламувавтільки з пам’яті окремим близьким і не довіряв паперу та забрав із собою в могилу.
Художнім засобам в поезії Рильського присвячена наступна вікторина https://learningapps.org/28987897
Помер 24 липня 1964 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. Максим Тадейович вільно володів 13 мовами, перекладав із 30 мов світу повісті, романи, п’єси. Найбільше перекладав із трьох мов, які знав досконало: російської, польської та французької. Рильський добре грав на піаніно. Пізніше Максим Рильський присвятить М.Лисенку вірш«Пісня» .Із 1935 до 1942 роки Максим Рильський завідував літературною частиною Київського театру опери та балету.
Іменем поета названі школи, пароплав, вулиці, одна з яких в Києві, де він жив і працював, недалеко від парку, який в 1964 року теж був названий на його честь В 2003 року біля центрального входу до парку відкрито пам’ятник митцю. В його будинку з 1968 року працює музей поета. У 1972 році постановою Ради Міністрів УРСР була заснована щорічна премія ім.Рильського за найкращих художній переклад.