Слова палкі, мелодія врочиста…
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста —
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна,
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї ясне світло навкруги.
Наталка Поклад
Щороку 10 березня в Україні відзначають День Державного Гімну — одного з головних символів нашої національної єдності, ідентичності та незламності. Це свято було офіційно встановлене рішенням Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2021 року.
Дата святкування є символічною: саме 10 березня 1865 року в місті Перемишль (Польща) вперше публічно прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на вірші поета та етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».
Історія створення головної пісні країни розпочалася восени 1862 року. Текст, написаний Павлом Чубинським, швидко здобув популярність серед патріотичної спільноти та згодом став національним, а пізніше — і Державним Гімном.
Упродовж буремного XX століття цей твір супроводжував найважливіші віхи українського державотворення.
Процес офіційного затвердження Гімну в незалежній Україні відбувався у два етапи:
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію твору Михайла Вербицького.
6 березня 2003 року було ухвалено Закон «Про Державний Гімн України». Згідно з документом, державним символом став національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву П. Чубинського. Тоді ж, за пропозицією Президента України, першу строфу було змінено на: «Ще не вмерла України і слава, і воля».
Сьогодні Державний Гімн набув особливого значення. Він звучить не лише на урочистих заходах, офіційних церемоніях чи спортивних аренах. Сьогодні це — пісня нашої стійкості. Гімн співають діти в укриттях під час повітряних тривог, він надихає наших Захисників і Захисниць на передовій.
Державний Гімн — це не просто музичний твір, це генетичний код нашої нації, голос мільйонів українців, що гартувався століттями
Нехай слова нашого Гімну єднають нас у праці, боротьбі, навчанні та вірі в Перемогу. Шануймо своє, бо в ньому — наша сила!
