Тарас Григорович і його «Кобзар» – символи боротьби українського народу проти російських загарбників. Сьогодні все, що стосується росії – токсичне. Так було і 200 років назад. Недарма великий поет не сприймав московію від перших днів перебування на чужині. Він мусив терпіти, бо був вивезений паном не за власним бажанням. Тарас Григорович ,хоч і подумки, летів в рідну Україну, мріяв побудувати тут хату, навіть робив креслення.
Той спротив, який Шевченко чинив імперії в тому чи іншому прояві, є одним з пояснень жорсткого відношення до себе збоку царської росії. Чому розстріляли його пам’ятник у Бородянці? Чому скрізь на окупованих територіях нищать портрети, коли їх бачать? Бо розуміють, що поет – лакмус нашої національної ідентичності. У найскрутніші часи українцям образ Кобзаря допомагав у визвольних змаганнях. На початку Другої світової війни художник-графік Василь Касіян започаткував серію плакатів, з яких Шевченко закликав до боротьби з фашистами. Воїнів ОУН-УПА образ Тараса Шевченка також надихав на боротьбу за незалежність.
В сучасній історії,зображення Шевченка воїном, що стоїть разом з нами, поновились у 2014 році, зокрема, під час революції Гідності .Образ Шевченка став одним із символів Майдану: протестувальники несли щити з зображенням Кобзаря. В ті роки проводились різноманітні виставки, зокрема, «Війна: Шевченків вимір», де було представлено багато зображень робіт українських художників.
Для більшості громадян образ Шевченка до повномасштабного вторгнення був схожий на монумент, нині ж – сучасного борця. На новітніх бордах – він з джевелінами і байрактарами. У інформаційному спротиві Шевченко важливий, не лише в образі воїна, наприклад, як в арт-роботі К.Лісової «Бородянський рушник». Подібні плакати сьогодні закликають до боротьби з рашистами.
В окопі знайдеться місце для невеличких примірників «Кобзаря» зручного формату, що зачитані до дірок. Суть Шевченка залишилась, а все тимчасове відпаде.
Пропонуєм інтерактивну вікторину про творчість поета https://learningapps.org/32431076
В цьому році виповнюється 100 років із часу заснування Шевченківського національного заповідника у Каневі (1925), який розташований на Чернечій (Тарасовій) горі, неподалік від Дніпра. Історія Чернечої гори сягає глибини тисячоліть. З 11 ст. там розміщений стародавній Свято-Успенський Канівський монастир, де знайшли вічний спочинок українські гетьмани І. Підкова, Я.Шах, С.Кішка. Канівські гори гори зачарували Шевченка під час подорожі до свого приятеля, вченого М.Максимовича влітку 1859.
Історія Тарасової гори починається після поховання на ній Шевченка з 22 травня 1861, після смерті поета могила довгий час знаходилась під опікою київської Старої Громади. Спочатку могила мала вигляд кургану на зразок козацької, насипаної місцевими жителями та селянами із сусідніх сіл за ініціативою Г.Честахівського. Ії обдернували і встановили дубовий хрест, згодом замінили на чавунний. Було збудовано хату, в одній половині якої жив сторож І.Ядловський, а в другій було організовано перший народний музей Шевченка – „Тарасову світлицю”. З 19 ст. могила стала місцем паломництва, у різні роки її відвідали М.Коцюбинський, І.Нечуй-Левицький, П.Чубинський, П.Куліш, І.Сошенко, М.Чалий, ЛесяУкраїнка, О.Кобилянська, родина Старицьких та родина М.Лисенка, Лесь Курбас, Марко Вовчок, М.Заньковецька, В.Стефаник. З 1918 могилою починає опікуватись держава – Рішенням Ради Міністрів УНР від 10 червня 1918 могилу Т.Шевченка визнано національною власністю С.В. Петлюрою.
В 1920-х питання державного піклування про могилу Т.Шевченка бере на себе радянська влада. 20 серпня 1925 Постановою Ради Народних Комісарів УСРР територію навколо могилиТ.Шевченка загальною площею в 4 десятини було оголошено державним заповідником і підпорядковано Народному комісаріату освіти. У цей час розпочато роботи по упорядкуванню могили та прилеглої території. Протягом 1928-29 неподалік від Тарасової гори побудовано приміщення готелю “Будинок туриста”, в якому розміщено клуб, бібліотеку-читальню, музей Т.Шевченка (в двохкімнатах), де знаходилися також експонати із „Тарасової світлиці”.
Сучасний пам’ятник і літературно-меморіальний музей урочисто відкрили 18 червня 1939 знагоди 125-річчя з дня народження Шевченка. Під час другої світової війни пам’ятка зазнала значних втрат. 1943- 1944 фашистами в музеї влаштовано трудовий табір і повністю знищено музейну експозицію, що підтверджено Актом від 28 лютого 1944. Але вже того ж року, після звільнення Канева від фашистів, музей приймає перших відвідувачів.
Пропонуєм вікторину “Заповіт” https://learningapps.org/32330150
В ці драматичні дні національно-визвольної війни і відбиття агресії Російської Федерації знову думається про культ Тараса Шевченка в умовах війни. Інколи кажуть, що історія циклічна і повторюється : три великі Шевченкові ювілеї 100-ліття, 125-річчя, 200-ліття (1914, 1939, 2014) співпали у часі і з початками військових катаклізмів, що втілилися у двох світових війнах та російсько-українській війні.
Ми знову звертаємося до образу Шевченка та інтерпретуємо його. Попри те, що у творчості митця складно знайти мілітарні симпатії, наразі Шевченко – воїн і символ, який разом зівсіма нами обороняє українську землю.