10 лютого 1895 року народився Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен — полковник Леґіону Українських Січових Стрільців – Василь Вишиваний. Вільгельм мав добру освіту — знав італійську, німецьку, французьку, англійську. У 1915 році успішно закінчив Віденську військову академію і потрапив на фронти Першої світової. Його призначили до 13-го уланського полку, що складався переважно з українців-галичан Золочівського повіту (сучасна Львівщина). Ерцгерцог вивчав українську мову і незабаром міг читати коротку «Історію України» Михайла Грушевського.
Вільгельм фон Габсбург народився 10 лютого 1895 року в містечку Пула, на узбережжі Адріатичного моря (сучасна Хорватія) у родовому маєтку батька — ерцгерцога Карла Стефана Габсбурга. Саме ця гілка Габсбургів-Лотарингів дала світові кількох австрійських королів та імператорів, зокрема і Франца Йосифа, який був троюрідним дядьком Вільгельма. Габсбурзько-Лотаринзький дім, зокрема імператор Франц Йосиф I, і його племінник Вільгельм фон Габсбург (Василь Вишиваний) крім того є і нащадками давньокиївських князів із династії Рюриковичів.
Мовознавиця І.Фаріон про В. Вишиваного в випуску “Велич особистості “( 2015 р) https://www.youtube.com/watch?v=_bX6Z-7ukGw
Вільгельм у 14 років здійснив дуже важливу подорож свого життя — таємно від родини кілька днів мандрував Гуцульщиною, поки його не розшукали і не повернули додому. Пізніше згадував, що для нього ця подорож була життєво важливою. Повага вояків до свого командира проявилася в їх дарунку Вільгельмові вишиваної сорочки. 4 лютого 1917 року «Вісник Союзу визволення України» опублікував фото Вільгельма Габсбурга у вишиванці, відтоді архікнязь Вільгельм і звався «Вишиваний». Перший офіційний виступ архікнязя в українській справі відбувся восени 1917-го, коли від імені Габсбурського імператора Карла йому доручили вітати у Львові митрополита Андрея Шептицького, який повертався на батьківщину з російського полону.
Будучи членом сенату, ерцгерцог познайомився з українськими парламентаріями. Вважається, що не без впливу ерцгерцога було призначено першим міністром народного здоров’я тодішньої Австро-Угорщини українця Івана Горбачевського.
Далі архікнязя призначено керівником «Військової групи ерцгерцога Вільгельма», до якої належав і курінь Українських січових стрільців (УСС), яким він командував. 1918 року Вільгельм Габсбург опинився на півдні України, де тривала визвольна війна. Полк Українських січових стрільців під командуванням Вільгельма Габсбурга — Василя Вишиваного воював у різних місцях, побував у містах Олександрівськ (Запоріжжя), Кам’янець-Подільський, Жмеринка. Популярність Василя Вишиваного серед українців стала настільки великою, що до нього не раз зверталися військові та політики із пропозицією очолити повстання проти гетьмана Скоропадського. Та й сам Скоропадський відчував, що популярність Вишиваного може йому дуже завадити. Тож гетьман тричі вимагав відкликати з України архікнязя Вільгельма. А сам архікнязь мусив тричі письмово пояснювати свою позицію в українському питанні перед імператорами Австро-Угорщини та Німеччини. Врешті його разом із січовими стрільцями відправили з Наддніпрянщини до Чернівців, де тоді йшло до проголошення самостійності західних країв України. Василь Вишиваний укотре опинився на перехресті українських політичних міжусобиць. Уряд Західно-Української Народної Республіки, побоюючись за його долю, запропонував ерцгерцогу пересидіти при Бучацькому монастирі ордена отців Василіян УГКЦ. Щоправда, Вишиваний не захотів ховатися і продовжував військову службу.
З 1918-го по 1920-го, Василь Вишиваний працював у секретаріаті міністерства військових справ УНР, став особистим дорадником Симона Петлюри. Проте коли Петлюра прилучився до альянсу з прем’єр-міністром Польщі Пілсудським, архікнязь негативно сприйняв цей крок голови Директорії. Вишиваний не схвалював угоду, що передбачала залишити Галичину у складі Польщі в обмін на допомогу польської армії в боротьбі з більшовиками. Габсбург-Вишиваний вважав це зрадою. І пішов у відставку. Прибувши до Австрії, Вишиваний зайнявся журналістською та літературною працею, видавав у Відні часопис «Соборна Україна». Саме у Відні 1921 року Вишиваний випустив поетичну збірку «Минають дні…». Збірка відбиває той моральний стан, в якому опинився Вільгельм-Василь після поразки українських визвольних змагань.
Минають дні розкішного кохання,Минають дні журби,
Минають дні великого страждання,Важкої боротьби.
У міжвоєнний період Вишиваний мав у Відні лакофарбовий завод, з прибутків від нього жив сам і допомагав багатьом українським емігрантам.
Під час Другої світової війни Василь Вишиваний входив до антифашистської організації, кілька разів перебував під арештом у гестапо. А у вересні 1947 року працівники контррозвідки групи радянських військ в Австрії таємно захопили Василя Вишиваного в місті Баден під Віднем і переправили до Львова, а згодом до Києва, до сумнозвісної Лук’янівської в’язниці. Йому інкримінували, що, «походячи з правлячої австрійської династії Габсбургів, 1918 року очолив одну з груп австрійської окупаційної армії (будучи полковником українських січових стрільців) в Україні, готувався стати її президентом. Служив в уряді Симона Петлюри. У 1944—1945 роках був агентом англійської та французької розвідок, мав контакти із членами ОУН». Він не визнав себе винним, проте 25 травня 1948 року, після восьмимісячного перебування в київській в’язниці, колишнього полковника українських січових стрільців, військового коменданта Запоріжжя було засуджено до 25 років таборів. Москва вирішила, що цього замало, і призначила Василю Вишиваному 25 років найсуворішого Володимирського централу, спецтюрми для особливо небезпечних злочинців. Однак виснажений майже щоденними допитами Вишиваний помер у Києві, в тюремній лікарні, 18 серпня 1948-го. Є припущення, що прах Вишиваного похований у Биківні поблизу Києва.
У часи перебудови і переоцінки діяльності Сталіна та його секретних служб справа Габсбурга-Вишиваного знов була переглянута комісією з реабілітації незаконно засуджених в СРСР. 16 січня 1989 року його посмертно реабілітовано. Відтоді розсекречено багато документів у справі Габсбурга-Вишиваного.
…Колись, ще в австрійській армії, його звинуватили у проукраїнських настроях. Він відповів: «Почуваю себе українцем, тому інтереси України для мене на першому місці».
В декількох містах України названо вулиці й провулки іменем Вишиваного. На лібрето українського письменника Сергія Жадана створено оперу про Василя Вишиваного, на прем’єру якої в Харкові запросили главу дому Габсбургів — Карла фон Габсбурга, родина котрого дуже прихильно ставиться до України. Віденський столичний муніципалітет готується ухвалити рішення й назвати площу перед храмом Святої мучениці Варвари іменем Василя Вишиваного.