26 квітня – роковини аварії на Чорнобильській АЕС
В ніч на 26 квітня 1986 року сталась техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції. Факт неочікованої, незапланованої катастрофи з непередбачувано – важкими наслідками вщент зруйнував оптимістично-безвідповідальні заяви науковців ядерно-промислового комплексу ряду країн, які запевняли упродовж десятків років людство у гарантованому безаварійному розвитку ядерної енергетики . Про мирний атом , який заходить в кожний дім чули всі. Але не сподівались, що він в прямому сенсі увірветься в домівки до сплячих людей. Однак, позитивний урок Чорнобильської катастрофи полягає у тому, що вона відбулася, можливо, попередивши розвиток інших катастроф з набагато гіршими наслідками. Якщо вибухи ядерних бомб в Хіросімі й Нагасакі в 1945 р. або терористичні акти проти США в 2001 р. стали наслідком добре обмислених намірів і спланованих дій групи осіб (військові, політики, терористи), то Чорнобиль виник з поєднання випадкових непередбачуваних факторів, неймовірного збігу неймовірних обставин. Чорнобиль став викликом сталому розвитку людства – це сигнал тривоги, посланий з майбутнього, попередження про можливі майбутні поломки складних і вразливих систем, що можуть потягти за собою масові жертви, матеріальні втрати і деградацію навколишнього середовища.
Конструкція, управління та безпека реакторів типу РБМК мали суттєві недоліки, що в поєднанні з діями некваліфікованого персоналу, який порушував інструкції з експлуатації реактора, робило цей об’єкт вибухонебезпечним.. Атмосфера тотальної секретності радянського ядерного комплексу приховала помилки конструкторів та експлуатаційного персоналу, допустила зволікання евакуації населення з прилеглих територій, замовчування реального перебігу подій вподальшому спричинило скалічення тисяч людських доль. Але режим таємності з міркувань національної безпеки чи комерційно-технологічних секретів є типовим і для всіх ядерних об’єктів навіть у демократичних країнах світу, таких як США, Великобританія, Японія і Франція. Аварія на ЧАЕС стала перевіркою стабільності і витривалості всіх інститутів влади, зобов’язаних швидко і ефективно приймати рішення щодо інформування громадян, забезпечення безпеки мільйонів людей, налагодження взаємодії з сусідніми країнами і міжнародним співтовариством. Командно-адміністративна однопартійна комуністична система не витримала перевірки Чорнобилем і повністю втратила довір’я народу України. Фактично, розпад СРСР почався з Чорнобиля.
На грані окремого кримінального злочину було ігнорування властями небезпеки опромінювання дітей, які змушені були брати участь у політичних маніфестаціях з нагоди 1 травня, і запровадження вибіркових заходів безпеки щодо мешканців міста Прип’ять (йодна профілактика і швидка евакуація населення) при повній відсутності захисних заходів для навколишніх сіл в Чорнобильській зоні.
Енергетична світова криза, яка буде посилюватися в ХХІ столітті в зв’язку з вичерпністю вуглеводневих енергоносіїв, спонукатиме індустріально-відсталі країни будувати атомні реактори. Спроби деяких технологічно відсталих країн світу виробляти власну ядерну зброю можуть призвести до катастроф, аналогічних Чорнобилю.
Пропонуєм розвязати кросворд, присвячений річниці аварії на Чорнобильській АЕС https://learningapps.org/11220084
На жаль, встановлення режиму суворого міжнародного контролю та об’єктивної оцінки реакторів і максимальної прозорості при функціонуванні АЕС все ще залишається мрією про безпечну експлуатацію таких об’єктів у ХХІ столітті. Безпорадність МАГАТЕ під час українсько-російської визвольної війни цьому є доказом. У випадку нової ядерної чи хімічної катастрофи чорнобильських масштабів перед будь-якою державою – диктаторською чи демократичною – невблаганно постає питання: як, яким чином інформувати громадян про те, що сталося. Будь-яке відомство, винне в аварії, буде зацікавлене в применшенні її масштабів. Під час Чорнобильської катастрофи режим здійснив безпрецедентну операцію по блокуванню інформації, доповнивши її пропагандистською кампанією напівправди і дезинформації. Упродовж 3,5–4 років відомості про забруднення територій і харчових продуктів радіонуклідами були засекречені, що було грубим порушенням основних прав людини і призвело до різкого зростання соціальної і психологічної напруженості в уражених радіацією районах, повної недовіри населення до дій влади.
Чорнобильська катастрофа поєднала в собі як риси позапроектної промислової аварії з повним руйнуванням реактора, так і особливості екологічної катастрофи із значним радіоактивним забрудненням великих територій. Понад 200 000 осіб брали участь в аварійно-відновлюваних роботах, де отримали високі дози опромінення. Ця трагедія зачепила багатомільйонні маси населення, в першу чергу дітей, спровокувала тисячі екологічних біженців, довготривале забруднення ґрунтів, водних джерел і повітря, незворотні зміни природного середовища і багатьох екосистем. Учасники і свідки цих подій пережили тяжкий психічний шок, з розвитком своєрідного синдрому “кінця світу” – паралічі волі до життя, втрата усіх надій, апатія. Площа радіоактивно забруднених територій дорівнює сумарній площі Бельгії та Австралії.
Чорнобильська катастрофа призвела до тяжких екологічних наслідків, порушення екосистемної рівноваги, змін у флорі і фауні поліських регіонів, особливо болючим аспектом якої стала безповоротна втрата древнього світу слов’янсько-української поліської цивілізації, знищення багатьох пам’яток культури і духовності.
Характерним для цього типу аварії є кумулятивний медичний ефект, зростання з року на рік проблем із здоров’ям ліквідаторів та осіб, що проживають на забруднених територіях. Хоч відносно невелика кількість людей загинула негайно після аварії (31 пацієнт помер внаслідок гострої променевої хвороби), довгострокові наслідки є тяжкі. Незважаючи на різні підходи до визначення кількості жертв, очевидно, що Чорнобиль став не лише техногенною, а й медико-соціальною катастрофою, яка впливатиме на стан здоров’я кількох поколінь громадян і може бути розтягненою у часі до 100 років.
Чорнобиль , як і ЗАЕС, постійно звертає увагу світових лідерів на забезпечення стабільності й миру на території держави, яка володіє атомними електростанціями, в контексті захисту цих об’єктів від терористичних чи військових атак. Будь-які збройні конфлікти на території країн, де розташовані АЕС чи інші потужні потенційно небезпечні технологічні системи, загрожують міжнародному миру і являють значну небезпеку для громадян цих країн. Це переконливо засвідчив широкомасштабний напад росії на Україну 24 лютого 2022 року і розв’язана російськими агресорами війна. В її епіцентрі виявилася спочатку ЧАЕС, ще досі залишається в окупації Запорізька АЕС з усіма небезпеками й загрозами, що з цього випливають. На жаль, рнобильщина однією з перших зустріл ворога та опинилась в окупації вже з перших годин великої війни.
Стаття 56 Протоколу Женевських конвенцій забороняє будь-які бойові дії поблизу ядерних обʼєктів. Проте армію путіна це не зупинило.
24 лютого 2022 року в Україну вдерлася броньована техніка російської армії. Частина окупантів захопила Чорнобильську АЕС та окопалася у Рудому лісі, решта – продовжила свій рух на Київ. Загарбники взяли в заручники співробітників атомної станції та 169 нацгвардійців, які охороняли територію АЕС. Залишилися в окупації й близько 80 місцевих мешканців (самоселів). Ці люди вже пережили Чорнобильську катастрофу і з початком війни відмовились покидати рідні домівки та господарство. росіяни вʼїхали у зону відчуження дорогами, якими востаннє люди пересувались ще до аварії на електростанції. Окупанти набирали воду для побутових цілей з охолоджувача реактора або ж полювали на дичину, яка знаходилась біля реактора. Більшість окупантів не розуміли рівень небезпеки чорнобильської зони, бо ще й рили окопи у Рудому лісі,отримуючи додаткове опромінення. путінські терористи остаточно покинули територію Чорнобильської атомної електростанції 31 березня 2022 року. Перед відводом військ окупанти змусили персонал станції, який вони тримали в заручниках, підписати “офіційний” акт. Згідно з цим папірцем терористи “охороняли” ЧАЕС весь цей час, а співробітники атомної електростанції не мають до них претензій.
Відступаючи, московити пограбували ЧАЕС, забрали цінне з приміщень, вкрали техніку та інші цінні речі. Під примусом були захоплені в полон і службовці української нацгвардії, які охороняли Чорнобильську станцію. Рашисти понівечили лабораторії, де знаходилось надсучасне дозиметричне обладнання і тестові джерела випромінювання для наладки лабораторних датчиків. Бути поруч з цими зразками без захисту кілька годин — смерть. Чутливе обладнання вирвали з коренем, як унітази чи пральні машини. Все пограбоване майно, яке ще віддячить погіршенням самопочуття, окупанти забрали з собою..
Після визволення ЧАЕС і досі сюди заборонений вʼїзд , навіть для волонтерів. Будь-яке пересування в зоні під суворим контролем військових, прикордонників та поліції. Рівень радіації у чорнобильській зоні стабільний. Дощі за два роки змили всі радіонукліди, підняті росіянами,в землю.
Країни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, і міжнародне співтовариство зіштовхнулися з необхідністю створення нової надійної законодавчої та нормативно-правової бази з питань управління і регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Чорнобиль спонукав ряд європейських держав, у тому числі й Україну, до посилення вимог до рівня безпеки АЕС. Проблемою міжнародного значення є питання підготовки до великих техногенних катастроф: створення інфраструктури аварійного реагування, включаючи відкриття регіональних кризових і аварійно-технічних центрів, готових до попередження надзвичайних ситуацій і швидкого реагування у разі виникнення значних аварій національного і регіонального рівня.
Чорнобиль став моделлю можливого ядерного винищення регіону чи цілої країни без оголошення ядерної війни. В умовах глобалізації і всезростаючої взаємозалежності країн і континентів, вихід з-під контролю однієї з технолгічних суперсистем різних галузей народного господартва ядерної, хімічної, біологічної чи інформаційної – може спричинити великі жертви і руйнування. Плинний час віддаляє нас від рокового вибуху на ЧАЕС, але незмінним і актуальним завданням ООН, урядів країн та громадянського суспільства в ХХІ столітті є адекватна оцінка існуючих ризиків з врахуванням болісних уроків і гіркого досвіду Чорнобильської катастрофи.
: