Війна. Нашестя. Російська навала… Два місяці тому ці слова майже ніяк не зіставлялися з реальністю. Була тривога, але були і плани, надії, світ жив, дихав, сперечався, навчався, працював. Був мир.
Місяць тому, о п’ятій ранку, вибухи ворожих ракет сповістили, що наш світ жорстоко та безповоротно змінений. Миру більше нема. Звичного комфортного порядку навколо нема. Є невимовний біль, важка, гнітюча безпорадність та паралізуючий страх.
Але то були перші години, може дні. Ми почали вчитися жити заново. Жити у небезпеці. Жити з повітряними тривогами, а дехто з перших годин і під обстрілами. Шукати та облаштовувати укриття, вивчати науку взаємодопомоги, тримати при собі тільки необхідне та найдорожче, знаходити новий притулок, жити в дорозі. Почали вчитися виживати. Вижити – ось головне завдання кожного з нас, як і головне завдання української нації загалом. Але вижити, це не тільки продовжувати повноцінне фізичне існування. Вираз Декарта «Я мислю, отже я є» – вирішальний в умовах воєнного, екстремального часу. Бо дії народжуються з думки, волі, віри. Конче потрібно навчитися сприймати навчальну інформацію в екстремальних умовах. Вчитися упродовж всього життя навіть під час війни. І от країна, продовжуючи оборонятися, приймає рішення про відновлення навчального процесу з 14 березня.
Гурток «Студія естрадного вокалу», керівник Каріна Литвиненко, до 208-ї річниці з Дня народження великого українського поета Т. Г. Шевченка, планував великий творчий вечір під назвою «Шевченкові рядки». Проведення заходу до шевченківських днів давно вже стало традицією для гуртка. Отже, і зараз не будемо відступати від традиції. Увазі глядачів пропонується аудіовізуальна композиція, створена за піснею Святослава Вакарчука «Веселі, брате, часи настали», у виконанні вихованця гуртка Володимира Рябця, учня 8-б класу київської загальноосвітньої школи №119. Композиція створена в столиці нашої Батьківщини, місті Києві, в умовах воєнного часу, під акомпанемент сирен повітряної тривоги та розривів ворожих ракет. Покажемо світу, що ми не просто виживаємо, ми працюємо, навчаємось, опановуємо нові знання, технології, навички. Попри все ідемо у майбутнє.
І не забуваймо вислів зі Святого писання: «По вірі твоїй буде тобі». Великий пророк України Тарас Шевченко добре знав це. Ми зараз тримаємося вірою нашого Поета у світле, вільне майбуття України:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі!»
І ми будемо вірити.
Каріна Литвиненко, керівник гуртка «Студія естрадного вокалу»