За часів Стародавнього Риму 2 лютого відзначався День їжака – свято було аналогічне нинішньому Дню бабака. Метеопрогноз будувався за поведінкою збудженого їжака, який бачив, чи не бачив свою тінь.
Аналогічна ситуація і з бабаком: вважається, що якщо бабак не бачить своєї тіні, спокійно вилазить з нори, при цьому день похмурий – тоді зима незабаром завершиться, а весна буде ранньою. Якщо ж день є сонячним, а бабак бачить свою тінь і ховається в нору – тоді варто очікувати ще як мінімум шість тижнів зими.
Деякі народи Європи зберегли традицію визначати метеопрогноз щодо тварин – у окремих регіонах нинішньої Німеччини його визначали за поведінкою борсуків чи ведмедів. Однак у Північній Америці, де їжаки та борсуки не водилися, роль “всевидячого звіра” виконував бабак.
У студії акторської майстерності не пройшли повз це свято і вирішили приурочити виконання планових етюдів до теми «метеопрогнозу від відомого усім бабака»:
