Гурток «Студія естрадного вокалу» до 150-річчя з дня народження великої української поетеси Лесі Українки підготував аудіовізуальну композицію, музичною основою якої став уривок з симфонічної поеми Олександра Швидкого на вірші Олександра Балабка «До мого болю».

Письменник, поет, мистецтвознавець Олександр Балабко присвятив своє життя збиранню відомостей про видатних українців та написанню про них біографічної прози. Збираючи матеріал для книги про Лесю Українку він був просто вражений волею та незламним духом поетеси, яка створювала літературні шедеври, завжди була модною, сучасною, енергійною попри десятиріччя страждань від нестерпного фізичного болю. Поет написав вірша, у якому Леся Українка звертається до свого вічного супутника – болю. Вірш завершується пророчими словами Мавки з безсмертної «Лісової пісні»: «Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!» Ці слова – один з символів, на яких постала вільна і незалежна Україна.

Творчість Лесі Українки – це величезна і світла енергія, з допомогою якої українська молодь втілить у життя будь-яку мрію.

У створенні композиції брали участь учні київської спеціалізованої школи № 97 ім. Олени Теліги та київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою – вихованці гуртка.

Керівник гуртка «Студія естрадного вокалу» –

                                                                            Каріна Литвиненко