Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель її сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси.
Так сталося і на початку 1918-го. У запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР, а на територіях колись потужної Австро-Угорської імперії ЗУНР – Західно-Українська Народна Республіка.

              1 грудня 1918 року, у невеличкому вагончику на залізничній станції «Фастів», представники Директорії УНР: Володимир Винниченко, Панас Андрієвський, Федір Швець, отаман Українських Республіканських військ Симон Петлюра, а також представники Ради Державних Секретарів ЗУНР: Льонгін Цегельський та Дмитро Левицький підписали «Передвступний договір»  про Злуку  українських земель  в одну державну одиницю.  Українці з різних сторін Збруча, століттями розділені по різних державах, вирішили бути разом!

                 І рівно 100 років тому це бажання вони ще раз підтвердили вже 22 січня 1919 року, коли на Софіївській площі у Києві урочисто проголосили Акт Злуки (об’єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою в єдину Велику Україну.

                Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення нації. Уперше за 600 років він став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.

                Але тоді багатолітню мрію українців про єдину державу через брак внутрішньої єдності та агресію сусідів, втілити не вдалось. І ось пройшло 100 років – історія знову дала нам шанс. Ми маємо власну державу!

               У цей визначний День вітаємо український народ зі святом! Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб!

                Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за нашу прекрасну країну – Україну!

Людмила Гордієнко
і колектив Київського міського будинку учителя