Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Різдвяні пісні «Нова радість стала» та «Добрий вечір тобі, пане господарю» – найвідоміші українські колядки, які ми отримали у спадок у царині віри та культури від наших мудрих пращурів.
За традицією, по всій Україні першими йдуть колядувати діти. У давні часи, стоячи біля оселі, колядники гукали: «Пане господарю, благословіть Христа славити!» А сьогодні запитують по-іншому: «Дозвольте заколядувати?»
Ось і учасники гуртків «АртСлово» та «Логос» не залишились осторонь українських народних традицій. Учні заздалегідь готувались до величного світлого свята – Різдва Христового: виготовили різдвяну зірку, зробили маску кози, підібрали святкове вбрання, вивчили колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю». Також на заняттях гуртка за чашкою теплого запашного чаю пригадали, яку велику значимість має Різдво, у чому суть свята, які традиції святкування в Україні.
Уся підготовка до головного дійства – колядування – була огорнута теплом і щирістю. Звичайно, діти хотіли наколядувати гостинців, але головним вони визначили, що це свято духовне, що воно дарує нам розуміння того, хто ми, яке наше призначення у світі, що Різдво – це віра в добро, це радість та надія на краще. Це важливі людські цінності – мир і любов.
Отже, 22 грудня учасники гуртків «АртСлово» та «Логос» активно колядували в рідній школі: привітали директора й завучів, учителів та учнів. Діти співали колядку, зичили всім здоров’я, злагоди, щастя й миру. Заходячи до кожного класу, колядники вітались і традиційно запитували: «Дозвольте заколядувати?» І кожен учитель з радістю їх зустрічав, учні підтримували оплесками, хтось підспівував. А коли юні колядники завершували своє віншування, то господарі (учителі) дякували й щедро пригощали їх солодкими гостинцями.
І дивлячись на те, з якою щирістю гуртківці готувались до цього свята, до колядування, розумієш, що українські народні традиції – це чи не головний інструмент у вихованні наших дітей. І хочеться, щоб ці традиції продовжувались молодим поколінням, бо саме в цих тисячолітніх духовних скарбах сила, яка об’єднує й надихає, яка наповнює душу справжньою любов’ю.
Керівник гуртків «АртСлово» та «Логос»
Тетяна Казько
