Є події, які залишають по собі не просто спогади, а теплий слід у душі. Саме таким став творчий вечір Сергія Бондаревського – учителя фізики, вокального виконавця і людини, в якій дивовижно поєднуються розум, талант і щирість.
Зала була переповнена. Прийшли друзі, колеги, учні, освітяни, просто люди, яким близька творчість Сергія Бондаревського. Початок заходу був урочистим і світлим: звучали пісні, лунали оплески, усмішки сяяли в кожному ряді.
У творчому вечорі також взяли участь колективи Будинку дитячої творчості Подільського району. Серед них – дитячий цирк «Шапіто», хореографічний колектив спортивного бального танцю «Колібрі» та вокальний ансамбль «Співаночка». Своїми виступами юні артисти довели, що українська молодь шанує й плекає народні традиції, а кожен номер став щирим виявом любові до українського слова, мистецтва та рідної мови.
Здавалося, вечір обіцяє бути сповненим радості, натхнення і добрих емоцій. Та рівно через пів години сталося те, що – хоч і очікувалося, – усе ж застало зненацька. Напередодні був обстріл, тож усі розуміли: світло можуть вимкнути будь-якої миті. Ми щиро сподівалися, що встигнемо провести захід без перешкод. Але – ні.
Світло зникло. Проте не зникло головне – бажання продовжити. Організатори миттєво зорієнтувалися: у залі запалали підсвічники, увімкнули акумуляторну колонку, вставили флешку з музикою, а звукорежисер допоміг відновити звучання. І вечір продовжився — по-новому, але ще тепліше й щиріше.
Сергій Бондаревський зійшов зі сцени ближче до людей. Без мікрофона, просто серед глядачів, він заспівав свої пісні так, як відчував серцем. І, мабуть, саме тоді кожен зрозумів: справжнє мистецтво не потребує світла прожекторів. Воно живе в людях – у їхніх серцях, у єдності, у щирій пісні, що здатна зігріти навіть у темряві.