9 вересня 1769 року в Полтаві народився Іван Котляревський (1769–1838) — людина, яку називають батьком сучасної української літератури. Саме він став тим, хто вперше підняв живу народну мову на рівень високої літератури. Поет походив із зубожілого козацького роду. Батько працював канцеляристом у міському магістраті. Згодом родина отримала дворянське звання, але багатства це не принесло. Дев’ять років Іван навчався у Полтавській духовній семінарії. Священником так і не став — не приваблювала його ця стезя. Натомість почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманасі «Полтавська муха». Працював канцеляристом, учителював у панських родинах, водночас збирав фольклор: пісні, звичаї, приказки, — усе, чим жила Україна.
Його славетна поема «Енеїда» (1798) не лише переспівувала Вергілія, а й показала українців у всій їхній яскравій самобутності — з гумором, сатирою та колоритом побуту. Котляревський був не лише письменником, а й педагогом, військовим та театральним діячем.
У Петербурзі 1798 року «Енеїду» надрукували без згоди автора — коштом поміщика Максима Парпури. Котляревський дізнався про це вже під час військової служби, був дуже розлючений. «Енеїда» швидко стала не просто літературною сенсацією. Вона започаткувала нову добу української культури. Пропонуєм інтерактивну вікторину https://learningapps.org/7896622
Іван Огієнко писав: «Котляревський міцно поєднав українську мову з українською літературою – після нього справді нашою літературною мовою остаточно, уже без хитання, стала жива народна мова. І від Котляревського вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка».
Навіть імператор Олександр І дбайливо зберігав «Енеїду» з автографом автора, також примірник мав і Наполеон Бонапарт. Котляревський служив у російській армії, брав участь у війні з турками, воював під Бендерами та Ізмаїлом, виконував дипломатичні доручення. Дослужився до капітана й 1808 року залишив військову службу. Повернувшись до Полтави, очолив Будинок виховання дітей бідних дворян, перетворивши його на зразковий заклад. Під час війни з Наполеоном сформував козацький кінний полк. А ще став засновником Полтавського театру. Для нього написав безсмертні п’єси «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник», що відкрили нову добу української драми.
Поет дружив і працював з актором Михайлом Щепкіним, якого допоміг викупити з кріпацтва. Був членом масонської ложі «Любов до істини», співавтором програмних документів «Товариства малоросійського». Йому щастило виходити сухим з небезпечних ситуацій — кажуть, завдяки заступництву Варвари Рєпніної, онуки Кирила Розумовського.
Все життя Іван Петрович прожив у батьківській хаті, збудованій ще у 1705 році. Одруженим не був. Його спадщину отримала вірна економка Мотрона Веклевичева. Перед смертю у 1838 році він відпустив на волю шістьох своїх кріпаків і роздав майно рідним та знайомим.
В останню путь його проводжала вся Полтава. А Тарас Шевченко написав:
…Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!…
Саме Іван Котляревський першим надав українській мові літературної сили. І від нього почалася дорога, яка вела до Шевченка й далі — у наш сьогоднішній день.
Найпопулярнішою версією “Енеїди” стала та, яку проілюстрував Анатолій Базилевич у 1967-у році. Книга вийшла друком у 1968-у році у видавництві “Дніпро”. “Енеїда” в оформленні Базилевича перевидавалася 17 разів. Перевірте свої знання у вікторині https://learningapps.org/6406974
Його творчість стала фундаментом для цілої української літературної традиції. Сьогодні, вшановуючи Івана Котляревського, ми пам’ятаємо: він був першим, хто довів, що українська мова здатна звучати гордо, сильно й художньо. І саме з нього починається нова українська література.