Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Андрій Малишко
1 травня організаційно-масовий відділ до Дня матері та Дня вишиванки провів відкриття персональних виставок освітян. Свої роботи представили працівники Закладу дошкільної освіти комбінованого типу № 785 «Віночок» Святошинського району м. Києва: директор Лариса Конотоп – експозиція «Коли серце мовчить – малює душа» та вихователь Ірина Кравчук – експозиція «Візерунки української душі».
День матері і День вишиванки… Ці два свята органічно пов’язані між собою енергетикою, традиціями; у кожне з них закладено генокод нашої нації. Тож представлені мистецькі твори занурили глядачів у світ краси, ніжності, зачарованості.
Для пані Лариси малювання – не просто хобі, це невимовне бажання зануритись у світ творчості, це маленька подорож усередину себе, з якої повертаєшся оновленим, із легким серцем і гармонією в душі. Роботи, представлені на виставці, показують багатогранність і неповторність нашого життя, виражаютьйого філософію. Різноманітність тематики, широка палітра кольорів, оригінальність сюжетів – усе це відображає глибину душі авторки, розкриває її внутрішній світ. «Просто спробуйте, візьміть фарби і пензель, – закликає пані Лариса, – і ваша душа обов’язково вам подякує».
А коли дивишся на роботи пані Ірини, то одразу спадають на думку рядки вірша Надії Красоткіної:
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час…
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Вишивка для пані Ірини – це не просто захоплення. Це спосіб вираження себе, свого внутрішнього світу й любові до української культури. Майстриня у вишивку вкладає свої мрії, бажання, добрі думки. На виставці представлені вишиванки-блузи та вишиванки-сукні, створені в різних техніках: вишивка бісером і рубкою. Традиційні орнаменти, яскраві кольори не лише привертають увагу, а й ніби повертають нас в історію давнього українського мистецтва вишивки, яку ми успадкували від наших мам та бабусь. Пані Ірина переконана, що українська вишивка – це молитва, історія, спогади, настрій, енергія.
Майстринь щиро привітали друзі та колеги, висловили вдячність за можливість насолоджуватись їх творчістю, побажали нових ідей, робіт, проєктів. Теплі слова про пані Ларису та пані Ірину сказали соціальний педагог ЗДО № 785 «Віночок» Ельвіра Баляр та вчитель-логопед Світлана Ямненко.
З вітальним словом виступили головний спеціаліст Святошинської районної в місті Києві організації профспілки працівників освіти і науки України Тамара Мандрик та голова профкому СЗШ № 35, член президії Святошинської районної організації профспілки освітян Надія Силенко.
До вітань приєднались виконуючий обов’язки директора Університету менеджменту освіти Станіслав Чебоненко, завідувач кафедри публічного управління і проєктного менеджменту Володимир Мороз та доктор філософії Ганна Вишневська.
На мистецькій зустрічі звучали слова вдячності нашим захисникам і захисницям, завдяки яким сьогодні ми маємо можливість проводити такі заходи, та щира дяка Богу з вірою в те, що завтрашній день для України буде світлим і мирним.
Культорганізатор Тетяна Казько