11 вересня – 160 років із дня народження Павла Грабовського (1864-1902), поета, публіциста, перекладача

фото.

Павло́ Арсе́нович Грабо́вський (11 вересня 1864, с.Пушкарне Харківська губернія —  12 грудня 1902,Тобольськ, росія) — український поет, лірик,  публіцист, перекладач, яскравий представник української інтелігенції, яка в умовах самодержавної росіїї вела боротьбу за національну свободу  України, тісно пов’язану з рухом за соціальне визволення.

Створив привабливий образ ліричного героя — борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу. Автор перекладів світової поезії. Вчився в Охтирській бурсі  та Харківській духовній семінаріїї, де самотужки ґрунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем

У листопаді 1885 Грабовського беруть на військову службу. як покарання за виступ проти армійського начальства його чекало переведення до Туркестанського  військового округу. На початку 1888 був засуджений на п’ятирічне заслання до Сибіру.   Під час перебування у в’язниці Грабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки.

Пропонуєм  інтерактивну вікторину , присвячену поету    https://learningapps.org/2527331

На місці відбування покарання у зв’язку з репресіями самодержавства проти політичних засланців Грабовський та його товариші пишуть відомий протест російській владі. Ця акція стала причиною ще одного — третього — арешту. Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу. Цікавим явищем є спроба Грабовського популяризувати серед росіян найкращих поетичних творів українських поетів XIX ст. переклавши російською мовою окремих українських поетів для збірника «Пісні України»,який однак за життя поета чи посмертно так не був надрукований.

Оригінальні поетичні твори Грабовського є його найвагомішим внеском в українську літературу. Проте ними не обмежувалась діяльна участь поета в літературному процесі 1890-х.  В Тобольськ поет прибув у вересні 1899. Цьому місту судилося бути останнім у його житті,де він помер в 1902 році . Похований, згідно із заповітом, на Завальному кладовищі поруч із   декабристами.

Загалом у перекладах Грабовського значне місце займають поети романських та германських літератур (англійська/американська, французька, німецька, італійська) слов’янських літератур (російської, чеської, словацької, болгарської, польськоїї, сербської, хорватської, словенської, лужицької), скандинавських літератур (шведської, норвезької, фінської) та угорської літератур. Поет-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорського поета Шандора Петефі та італійської поетеси Ади Негріі. Одним із перших в Україні звернувся Грабовський до грузинської, вірменської, естонської поезії.

Переклади Грабовського (сам автор часто називав їх «переспівами») мали різний рівень відповідності оригіналам. Своєрідністю перекладацької діяльності Грабовського  було насичення  перекладного  твору пафосом й ідеями власної творчості.