Незагоєна рана

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Ця подія є однією з найтемніших сторінок історії України.

Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion).

28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення з наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.

Трагедія Бабиного Яру – це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам’ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.

Пам’ять про трагедію намагалася знищити і радянська влада. Радянське керівництво десятиліттями не наважувалося назвати знищення євреїв тим, чим воно було насправді – геноцидом. Жертв злочинів нацистів називали «радянськими громадянами», «мирним населенням», уникаючи розмов про те, що переважна більшість розстріляних в Бабиному Яру були євреями. Про те, що їх єдина провина перед нацистами полягала в належності до єврейського народу. Впродовж 1960-х ‑ 1980-х років євреям було заборонено збиратися в Бабиному Яру для вшанування загиблих рідних і близьких, друзів і співвітчизників. Проте він продовжував лишатися місцем пам’яті, яке також стало й символом непокори та виявом дисидентства.

82 річниця трагедії Бабиного яру є нагодою не тільки згадати жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, Праведників світу.

Ми підготували онлайн-тест для школярів

На жаль, сьогодні ми стаємо свідками не менш кривавих подій, що знову розгортаються на території нашої держави. Нацизм в росії відроджується в рашизмі, сповідуючи ту ж саму політику, застосовуючи практично ті ж самі методи: масові страти, вбивства з особливою жорстокістю, фізичні та психологічні тортури, спалювання тіл з метою приховати свої злочини, викрадення та вивезення людей, зокрема дітей.

Віримо, що московський тоталітарний режим, який сьогодні чинить терор на українській землі, зрештою понесе заслужене покарання, як і нацистські злочинці свого часу.