Вишиванка- твій генетичний код

Всесвітній день вишиванки відзначають щороку третього четверга травня.

   Всесвітній день вишиванки почали відзначати з 2006 року. Ідея створення свята належить студентці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк.

На неї вплинули друзі, які постійно приходили на навчання у вишиванках. Студенти обрали день, коли всі прийшли у національному вбранні.  До акції долучилися і викладачі університету. З часом до дня вишиванки долучилися і сусідні виші. Згодом – вся Україна та діаспора у інших державах по всьому світу.

     Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе

Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. Бо ми одні такі на цілий світ –  єдині і неповторні українці, зі своєю прадавньою історією, глибокою культурою і багатими традиціями та звичаями,  такі щирі, працьовиті, мудрі, винахідливі, гостинні і щедрі.

В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.   Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника.

Тож які вишиванки різних регіонів України?