Одного разу в розмові з учнями початкових класів Спеціалізованої школи №114 ми раптом з’ясували річ, яка змусила нас, дорослих, на мить розгубитися 
Діти сказали, що в їхньому житті дуже мало радості 
Ми, троє дорослих у класі, переглянулися – спершу здалося, що ми щось не так почули. Але діти повторили це знову.
Вони розповідали про втому від уроків, перевантаження гуртками і страх перед сном через очікування чергової повітряної тривоги. Серед усього цього саме гра, особливо віртуальна 
, стала для них місцем, де можна відчути задоволення, успіх, легкість і радість.
Саме тому діти так прагнуть знайти час для занурення у цифровий світ – не лише заради розваги, а й як способу втечі від реальності, яка часто виявляється занадто виснажливою.
Разом зі студентами Кафедри практичної психології Київського столичного університету імені Бориса Грінченка ми спробували допомогти дітям уважніше подивитися на свій щоденний графік і відшукати у ньому місце саме для радісних подій. І виявилося – це можливо 
Методист Будинку учителя, Олена Луценко.
