Дмитро Михайлович Гнатюк — видатний український оперний співак (баритон), педагог, режисер. Перший виконавець хітів 1960-х — пісень «Два кольори», «Пісня про рушник» та «Києве мій». Вільно володів румунською мовою.
Народився в селі Мамаївці, Чернівецька обл, колишнє Румунське королівство, в селянській родині. Батько — Михайло Дмитрович (1898—1987), мати — Марія Іванівна (1898—1962). У родині було шестеро дітей, і нерідко Михайло Гнатюк, вирушаючи у справах до Чернівців, залишав Дмитра за старшого. В умовах румунської окупації закінчив румунську школу. Юнак брав участь у церковному хорі, організував у школі гурток художньої самодіяльности, і навіть сам поставив спектакль «Сватання на Гончарівці». «Прем’єра» відбулася у звичайнісінькій клуні, бо в селі не було клубу. Під час Другої світової війни Дмитро Гнатюк жив у евакуації в місті Нижня Салда Свердловської області, де отримав додаткову середню освіту та змушений був з 1944 року працювати металургом.
Після війни повернувся у Чернівці. З 1945 року — артист, соліст Чернівецького обласного музично-драматичного театру ім.Ольги Кобелянської. Закінчив Київське музичне училище, у 1951 — Київську державну консерваторію . Після отримання диплома Дмитра Михайловича прийняли до Київського оперного театру, якому він залишився вірним на все життя, працює там солістом (1951–1988), директором (1979–1980), режисером (1980–1988). Водночас 1983–1993 — завідувач катедри оперної підготовки Київської консерваторії.
Дмитро Гнатюк “Летять ніби чайки” https://www.youtube.com/watch?v=BHjnhlcuKMQ
В 1960 році Дмитро Гнатюк отримав звання Народного артиста СРСР. В 1975 здобув другу освіту, закінчивши Київський інститут театрального мистецтва за спеціальністю режисер. З 1985 року — також режисер Київського дитячого музичного театру . У 1983—1990 роках — завідувач кафедрою оперної підготовки Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського (з 1985 — доцент, з 1987 — професор). За час своєї кар’єри Дмитро Гнатюк дав незліченну кількість концертів, поставив понад два десятки вистав, зокрема «Князь Ігор» О.Бородіна, «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського (1978), «Тоска» Дж. Пучіні (1980), «Севільський цирюльник» Дж. Росіні (1981), «Наталка Полтавка» М. В. Лисенка (1989), «Золотий обруч» Б.Лятошинського (1989), «Мазепа» П. Чайковського (1991), «Тарас Бульба» М. В. Лисенка (1992), «Травіата» Дж. Верді (1994), «Піковая дама» П. І. Чайковського (1996), «Аїда» Дж. Верді (1998), «Війна і мир» С. С. Прокоф‘єва (2003) «Війна і мир» С.Прокоф‘єва (2003) записав 6 компакт-дисків і понад 15 платівок. Працюючи в оперній студії при НМАУ Д. Гнатюк завжди пропагував та ініціював постановку спектаклів українською мовою. Зокрема, Д. Гнатюк поновив опери українських авторів — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталку Полтавку» М. Лисенка, поставив «Севільськтй цирюльник» Дж. Россіні, «Фауст» Ш. Гуно, «Травіату» Дж. Верді.
Дмитро Гнатюк “Пісня про рушник” https://www.youtube.com/watch?v=XTEMDTVGiKE
Помер 29 квітня 2016 року в Києві на 92-му році життя. Похований на Байковому кладовищі. У 2016 році архів співака знайшли на смітнику біля будинку, в якому він раніше жив. 8 коробок вагою 50 кг містили листи, документи, афіші й світлини.