Вересень цього року багатий на ювілеї видатних діячів України. 17 вересня – 160 років із дня народження Михайла Коцюбинського (1864-1913), письменника, драматурга, громадського діяча;
Миха́йло Миха́йлович Коцюби́нський народився . 17 вересня 1864 р.у Вінниці
В українську літературу М. Коцюбинський увійшов як майстер психологічної прози. Ранні його оповідання «Харитя», «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893) проникнуті тонким психологізмом, сповнені мальовничістю, експресивністю. Вершиною досконалості особливого художнього стилю М. М. Коцюбинського є твори «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). Останні новели письменника – «Хвала життю», «На острові», «Цвіт яблуні» – доповнені елементами неоромантизму.
Дослідженню життєвого шляху М.Коцюбинського присвячені вікторини https://learningapps.org/1867701 та https://learningapps.org/4050331
Окремі твори письменника екранізовано й інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. Перу М. Коцюбинського належать переклади українською мовою творів Г. Гейне, А. Міцкевича, Е. Ожешко та інших.
З юних років , після закінчення школи, змушений був утримувати родину – заробляв приватними уроками і продовжував самоосвіту, а з 1891-го, склавши екстерном іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі, працював репетитором.Через революційні та самостійницькі ідеї за Михайлом установлено таємний нагляд.
В 1890 у Львовіі познайомився з І.Я.Франком, іншими місцевими літераторами та видавцями, налагодив співпрацю з редакціями багатьох журналів , почав публікувати в них свої твори.З початку 1891 працював домашнім вчителем у родині бухгалтера цукрового заводу в с.Лопатинці, де створив низку літературних творів.
1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду.. Робота в селах Ьессарабської та Таврійської губерній дала йому матеріал для написання циклу “молдовських” («Для загального добра», «Пе-Коптьор») і “Кримських” («В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами») оповідань.
З весни 1898 р. — отримавши роботу в Чернігівській земській управі, Коцюбинський нарешті переїхав у Чернігів. Спочатку обіймав посаду діловода, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911. У Чернігові зустрів і закохався у Віру Устимівнц Дейшу, яка з часом стала його дружиною. Тут виросли їхні діти: Юрій, Оксана, Ірина, Роман. Щотижня у будинку письменника збиралась літературна молодь міста — зокрема, відомі у майбутньому письменники Василь Блакитний і Микола Вороний. Під час навчання в Чкрнігівській духовній семінарії ці «суботи» часто відвідував молодий Павло Тичина. Михайло Коцюбинський порадив Михайлові Грушевському вмістити його вірші в часописі «Літературно-науковий вістник» (1912).
Після чергових відвідин Галичини(зокрема, Гуцульщини) народився один із найкращих творів письменника — повість «Тіні забутих предків». За його сюжетом Сергій Параджанов створив однойменний фільм, який став одним зі світових шедеврів.
Пропонуєм інтерактивну вікторини по повісті “Тіні забутих предків” https://learningapps.org/6514639
https://learningapps.org/4224983 https://learningapps.org/24618009
Знав 10 мов (крім української), зокрема грецьку, кримсько-татарську, цгвнську.
Востаннє перебуваючи в лікарні, Коцюбинський дізнався про смерть найкращого друга,композитора Миколи Лисенка
Через встму і туберкульоз змушений був лікуватись, і Коцюбинський відвідав країни Європи,зокрема Італію (острів Капрі) ,де зустрічався з М.Горьким, взимку 1911—1912 навіть жив у нього і написав там свої відомі твори «Коні не винні» та «Подарунок на іменини»..
Помер 12 квітня 1913 року. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок. Уночі з 17 на 18 грудня 2017 з могили письменника вандали вкрали 100-кілограмове бронзове погруддя, встановлене 1955 року.
На березі Південного Бугу в районі Сабарова є відомий «камінь Коцюбинського» з цитатами письменника. Вважається що саме на цьому камені Михайло Коцюбинський писав свої твори.
Мовна практика Коцюбинського — один із яскравих прикладів широкого підходу до розвитку української літературної мови. Не заперечуючи вплив різних її стилів, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення мови літератури вважав загальнонародну розмову.
Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей.
Про любов до природи йдеться в вікторині https://learningapps.org/4555767
Служачи звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської земської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. У своїх творах оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.
Ukrainian
English
Russian