8 травня — День па́м’яті та прими́рення

       8 травня  —  День пам’яті та примирення.

    29 травня 2023 року Верховна Рада  України  запровадила  День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років 8 травня  державним  святом, відповідно до підписаного 12 червня 2023 року Президентом України Володимиром  Зеленським  закону № 9278  «Про День пам’яті та перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років», скасувавши День перемоги над нацизмом у  світовій війні 9 травня. Тому у  річницю капітуляції  нацистської Німеччини ( символ перемоги над нацизмом)  Україна  разом з усією Європою   вшановує  проголошений в 2005 році  Генасамблеєю ООН  —  День пам’яті та примирення, присвячений жертвам Другої світової війни,яка розпочалась  1 вересня 1939 року із нападу Німеччини на Польщу. Це сталося через тиждень після підписання пакту Договору про ненапад між гітлерівською Німеччиною і сталінським СРСР   23 серпня  1939 року ( і таємного протоколу до нього — Пакту Молотова-Ріббентропа).   У таємному додатку до угоди сторони домовилися про розподіл сфер впливу у Східній Європі. Згодом СРСР увів свої війська на територію Польщі, подаючи агресію як акт возз’єднання України. На території України війна вирувала аж до кінця жовтня 1944 року.

Пропонуємо  вікторину   “Звідки почалась війна” https://learningapps.org/1816116

       У Другій світовій війні взяла участь 61 держава світу, а це —  80 % людства. До армій країн-учасниць війни було залучено понад 110 мільйонів солдатів. Друга світова — стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загальні втрати військових та цивільного населення під час війни за різними даними становлять від 50 до 85 мільйонів осіб,  серед яких СРСР більше 41 млн, Польща 5,5 млн, Китай – 7 млн, Індонезія – 4 млн; Індія – 3 млн; Німеччина – 8 млн, близько 1 млн – Югославія, по 700 тис. – Японія  і Індонезія; по  500 тис. – Румунія та Франція.

Серед цих цифр загиблих  —   приблизно від 8 до 10 мільйонів, включаючи військових (близько 3 млн)  і цивільних ( 5 млн) —  українці. Це майже чверть усього тогочасного населення України. Загалом же з 1941 до 1945 роки, враховуючи тих, хто загинув від рук обох режимів, був вивезений на примусові роботи, репресований або ж депортований, населення України зменшилося із майже 41 мільйона до 27 мільйонів. Було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тисяч сіл, вивезено 550 промислових підприємств, незліченну кількість історичних цінностей. Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45% від збитку усього СРСР.   Точних цифр досі не наведено.

Вікторина “Україна  в роки  Другої Світової війни. Подіїі та  дати”    https://learningapps.org/2792402

        Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини.  Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.

Пропонуєм  гайд  по техніці  Другої Світової  війни  https://learningapps.org/1443456

  Загальна кількість мобілізованих з території України за роки війни до Червоної армії становила близько 7 мільйонів. Кожний другий з них загинув, а кожний другий із тих, хто вижив, повернувся інвалідом.

• Крім Червоної армії, вихідці з України воювали в арміях Польщі (120 тисяч), США (80 тисяч), Канади (45 тисяч), Франції (5 тисяч).

• Сотні тисяч українців боролися проти нацистів у лавах партизанів та повстанців. Семеро українців були командувачами фронтів і армій, 200 — генералами.

• Понад дві тисячі українців за героїзм під час боїв отримали найвищу нагороду в СРСР — звання Героя Радянського Союзу.

• У 1944 році кожен третій військовослужбовець Червоної армії був вихідцем з території України. У піхотних частинах і з’єднаннях 1–4 Українських фронтів українці становили 60–80%.

Під час гітлерівської окупації із нацистами у тилу боролися українські партизани і вояки УПА

      8 травня 1945 року Антигітлерівська  коаліція офіційно прийняла “Акт про беззастережну капітуляцію”  Збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником А.Йодлем за дорученням Президента Німеччини Карла Деніца. Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року з участю представника від Радянського Союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоною армією. Тож поставив ще одну вимогу союзникам – жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції.    Прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен відмовили. Черчилль послався на парламент, який вимагатиме від нього інформації, а Трумен – на те, що прохання Сталіна надійшло пізно та скасувати оголошення неможливо. На це Сталін заявив, що підписаний у Реймсі договір не можна скасувати й не можна визнати, адже капітуляція має бути прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія, – в Берліні. Союзники погодилися.

Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, а це – за московським 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню – 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом.

Пропонуємо  вікторину  “Що  Ви знаєте  про Другу світову  війну”    https://learningapps.org/15310074

        Свято Дня Перемоги в СРСР  було встановлено тоді ж, 8 травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР оголошено 9 травня днем всенародного торжества та вихідним днем. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим днем, але залишився одним із державних свят. Поміж іншим, у тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород.

      Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, проте певні святкування відбувались. У  містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах радянських газет публікували офіційні вітання з Днем Перемоги. Тож увага до цього дня та певні комеморативні заходи зберігалися. Однак, інші радянські свята, наприклад, 1 травня  –  День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада  –  річницю Жовтневої революції в той час відзначали зі значно більшим розмахом.

       Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в рфії з 1995-го.

        Після 1960-х років 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф перемоги заступив міф революції. Компартія та особисто Леонід Брєжнєв почали активно експлуатувати тематику «Великої Перемоги» як одного зі складників підвищення авторитету правлячої верхівки в суспільстві.  Пам’ять про Другу світову («Велику Вітчизняну») війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній Росії міфи про Другу світову війну продовжують залишатися осердям ідентичності, а комеморативні практики, часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє».

Резолюцією ГенАсамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення ІІ Світової війни в Європі, проголошені присвячені пам’яті жертв цієї війни Дні  па́м’яті та прими́рення, що відзначаються 8 та 9 травня. 2015 року вперше в історії України офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом проходили два дні — 8 й 9 травня. Планувалося, що й надалі в Україні вшанування загиблих  починатиме  8 травня — разом з Європою та світом, і продовжуватиме традиційно 9 травня. «День пам’яті та примирення» встановлений Указом Президента Порошенка № 169/2015 «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» від 24 березня 2015 року:  Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

       Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також —  нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР.  У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.нь пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії  та політично-військового керівництва РФ.    Український інститут національної пам’яті пропонує надалі дотримуватися європейського підходу в меморіалізації подій, героїв і жертв Другої світової та сучасної російсько-української воєн. З 2014 року символом памʼяті про Другу світову війну в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

       Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна —  це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це —  долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.

         Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. І Сталін, і путін не визнали внесок України у перемогу над нацизмом: путінська росія  приватизувала перемогу  над нацизмом у ІІ світовій війні і перетворила її у засіб просування своїх новоімперських агресивних планів, щоб маніпулювати й власними громадянами та міжнародною спільнотою. Насправді  перемога над нацизмом є спільною заслугою  учасників  антигітлерівської  коаліції –  жодна країна не може претендувати на виняткову роль у цій перемозі . Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця для агресивної політики, кульмінацією якої стало злочинне повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року.

     У російській Федерації відзначення перемоги над нацизмом поступово перетворювалося на культ, а потім і взагалі на потворне явище «побєдобєсія», метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму. Саме через це Україна з часів Революції гідності послідовно впроваджує європейський підхід пам’яті про Другу світову війну. А також застерігає інші країни від наслідків підтримки, поширення чи потурання російським наративам до 9 травня, адже Кремль використовує причетність росіян до перемоги над нацизмом як моральне обґрунтування сучасних дій росії.

       президент  росії  путін та пропагандистські ресурси Кремля упродовж десятиліть наполегливо знищували  згадку про внесок України та антигітлерівської коаліції у перемогу над гітлеризмом. Це стало передумовою для навішування Кремлем тавра  “фашисти”  на українців і початку у 2014-му році війни проти України.   Наприкінці лютого 2014-го року росія анексувала Крим, а на початку весни розгорнула на сході та півдні України  спецоперацію  “руська  весна”. Підготованим росією бойовикам вдалося захопити державні органи влади у Луганську і Донецьку, спровокувавши збройний конфлікт на Донбасі  .

      24 лютого 2022 року Росія перейшла до широкомасштабних воєнних дій по усій довжині спільного з Україною кордону із застосуванням усіх наявних у неї видів озброєння. Кремль також постійно погружує  нанести  по Україні ядерний удар. Окрім багаторічного штурму позицій Сил оборони України на Донбасі, російська армія щоденно і багаторазово  обстрілює цивільну інфраструктуру та житлові будинку міст і сіл України. Від дій російських військових гинуть нащадки тих, хто воював з гітлерівським нацизмом у часи Другої світової війни. Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. росія, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність, вже зруйнувала мир у Європі.  Боротьба українців  триває щоденно вже 10 років, мужні воїни вкотре захищають рідну землю, боронять своє право вільно обирати майбутнє. Сучасна  війна — визвольне змагання  за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини. Сьогодні, коли росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривалого миру. Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнародних відносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією проти України вона розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому РФ нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х років напередодні глобального конфлікту. Україна  мусить нагадувати світові, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні міжнародна спільнота має екстраполювати той гіркий досвід та історичні уроки на  можливі наслідки  для усього світу. Після Перемоги у російсько-українській війні наша держава та український народ отримають нове державне свято Перемоги над рашизмом – сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство. Але умовою для цього є Перемога над орками, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії рашистів проти будь-кого на планеті.

Маріуполь під час Другої світової війни. Міська влада Маріуполя: за два місяці блокади у 2022 році російська армія вбила у Маріуполі вдвічі більше людей, аніж нацисти за два роки окупації міста під час минулої війни.

  Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, світова спільнота має усвідомити та пам’ятати: сучасна Росія – не переможець над Гітлером та нацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.

 День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.